Тема «Сучасні підходи щодо формування готовності дитини до навчання у школі»

Мета: формувати у педагогів розуміння Державного стандарту дошкільної освіти, як норм, гарантуючих доступність, якість та ефективність освіти.

Задачі:

1. З’ясувати істотні характеристики нової якості початкової освіти та особливості її досягнення в умовах школи.

2. Виявити готовність усіх суб’єктів навчального процесу до впровадження Державного стандарту дошкільної освіти.

3.  Визначити  шляхи досягнення нової якості освіти у відповідності до особливостей і традицій навчально-виховного процесу у ЗДО.

Підготовка до педради

1. Створення ініціативної групи з проведення педради.

2. Вивчення науково-методичної літератури із зазначеної проблеми.

3. Відвідування занять, виховних заходів з метою вивчення питання.

Порядок денний:

1. Робота з метафорами. Притча «Урок метелика». (вихователь-методист)

2. Практичне завдання «Визначте основні завдання Базового компоненту дошкільної освіти».( вихователь-методист)

3.Дитоцентризм як підґрунтя розвитку дошкільної освіти регіону.( директор ЗДО)

4. Програма «Впевнений старт» як фундамент успішності дитини в умовах Нової Української Школи.( вихователь-методист)

5. Шляхи забезпечення наступності та послідовності в роботі ЗДО та школи.( практичний психолог)

ХІД ПЕДРАДИ

1.Робота з метафорами. Притча «Урок метелика».

Один раз у коконі з'явилася маленька щілина. Людина, яка випадково проходила повз, досить довгий час стояла і спостерігала, як через цю маленьку щілину намагається вилізти метелик. Пройшло багато часу, метелик начебто покинув свої зусилля, а щілина залишалася усе такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що сил у нього більше не залишилося. Тоді людина вирішила допомогти метелику, і взявши ножа розрізала кокон. Метелик у той же час вийшов з нього, але його тільце було слабке та немічне, а крила були прозорими й ледь рухалися. Людина продовжувала спостерігати, очікуючи, що ось-ось крила метелика розправляться й зміцніють, і він полетить. Але цього не сталося! Решту життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої не розправлені крила. Він так і не зміг літати. А все через те, що людина, бажаючи йому допомогти, не розуміла того, що зусилля, які необхідно докласти, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідні метеликові, щоб рідина з тіла перейшла в крила й щоб він зміг літати. Життя змушувало метелика із зусиллями залишати оболонку, щоб надалі він міг рости й розвиватися.

Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись із труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, якими є зараз. Ми ніколи не змогли б літати.

– Я просив сил... А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним.

– Я просив мудрості... А життя дало мені проблеми для вирішення.

– Я просив багатства... А життя дало мені мозок і мускули, щоб я міг працювати.

– Я просив можливість літати... А життя дало мені перешкоди, щоб я їх

переборював.

– Я просив любові... А життя дало мені людей, яким я міг допомагати в їхніх проблемах.

– Я просив благ... А життя дало мені можливості.

– Я не отримав нічого з того, про що просив. Але я одержав усе, що мені було потрібно.

2. Практичне завдання «Визначте основні завдання Базового компоненту дошкільної освіти».

Вихователі працюють у двох підгрупах. Після визначення основних завдань групи презентують свої думки. Обговорення та прийняття основних завдань програми.

Розвинути у дошкільника:

- базові якості (самостійність, людяність, самолюбність, спостережливість,

відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);

- різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну,пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);

- оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри,предметно-практичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності)

3. Дитоцентризм як підґрунтя розвитку дошкільної освіти регіону.

Головна мета дошкільної освіти області – це створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, розвитку в неї ціннісного ставлення до світу Природи, Культури, Людей, Самої Себе.

Дитиноцентризм –  особистісно-орієнтована модель виховання дитини, призначення якої - розширення її можливого життєвого шляху та саморозвитку на засадах гуманізації реального буття, посилення уваги до системи її цінностей та інтересів задля формування основ життєвої компетентності.

Основна мета дошкільної освіти - «утвердження в освіті принципу дитиноцентризму – максимальне наближення розвитку, виховання та навчання дитини до її сутності, індивідуальних особливостей і здібностей, що сприятиме максимальному саморозвитку та самореалізації особистості»

Основна ідея дитиноцентризму – «дитина замовляє розвиток» .Дошкільний заклад має пристосуватися до потреб малюка і створити всі умови для його повноцінного розвитку.

Найактуальніші напрямки в системі дошкільної освіти області:

-         національно-патріотичне виховання;

-         наступність в роботі ЗДО та школи в контексті реалізації Концепції Нової української школи;

-         сталий розвиток;

-         безпека життєдіяльності дітей, в т.ч. інформаційна;

-         створення безпечного, комфортного середовища у ЗДО;

-         інклюзія;

-         економічна освіта;

-         впровадження здоров’язбережувальних технологій (технологія “Навчання в русі”);

-         духовно-моральне виховання.

4. Програма «Впевнений старт» як фундамент успішності дитини в умовах нової української школи.

Дошкільний вік - значний період дитинства. У порівнянні з періодом  раннього  віку  соціальні  та  духовні  потреби  дитини  різко  посилюються.  Підсумок  розвитку  дітей  дошкільного  віку  - сформована  готовність  їх  до  життя, до навчання в школі.        В  результаті  численних  психолого-педагогічних  досліджень,  що  проводилися  в  нашій  країні  і  за  кордоном,  було  встановлено,  що  успіх  шкільного навчання багато в чому визначається своєчасним і повноцінним  розвитком дитини-дошкільника за трьома напрямками,   взаємопов'язаними  між собою.  А саме: соціально-особистісного, пізнавального та естетичного.

Відомі  вітчизняні  психологи  вважали,  що  соціальне  середовище  є  джерелом  психічного  розвитку  дитини,  а  всі  вищі  психічні  функції  (а  значить, довільні, усвідомлювані) спочатку виникають у формі колективних  відносин між дитиною та іншими людьми, а потім стають індивідуальними  функціями  самої  дитини. Так  з'являється  мова,  довільна  пам'ять, довільна  увага, логічне мислення, самооцінка. Тільки через іншу людину, разом з ним  дитина  може  врости  в  культуру  й  пізнати  самого  себе.

Сім'я  -  перша  соціальна  спільність,  яка  закладає  основи  особистісних  якостей дитини. У сім'ї  вона набуває початковий досвід спілкування. Тут у  неї виникає відчуття довіри до навколишнього світу, до близьких людей, а  вже  на  цьому  ґрунті  з'являються  цікавість,  допитливість,  пізнавальна  активність  і  багато  інших  особистісних    якостей.         З  надходженням  в  дитячий  садок  сфера  соціального  життя  дитини  розширюється.  У  неї  включаються  нові  люди,  дорослі  і  діти,  яких  вона  раніше  не  знала  і  які  становлять  іншу  спільність,  ніж  родина.  Виникає  необхідність  враховувати  особливості  людей,  з  якими  доводиться  спілкуватися, застосовувати різну стратегію поведінки.     Таким  чином,  з приходом  дитини  в  дитячий  садок      її   спілкування  ускладнюється, стає різноманітним. А це, у свою чергу, означає новий, більш  високий рівень соціального розвитку.

Підготовлена нова редакція освітньої програми для дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», якій надано гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» (лист МОН України від 01.08.2017 №1/11-7684) .  Над програмою працював авторський колектив: Гавриш Н. В., Піроженко Т. О., Рогозянський О. С., Хартман О. Ю., Шевчук А. С., за загальною науковою редакцією професора Піроженко Т. О.

Це якісно новий документ, розроблений для забезпечення успішного розвитку дитини на передшкільному етапі життя. Основним концептуальним принципом програми є діяльнісний підхід. Матеріал програми узгоджений із положеннями Базового компонента дошкільної освіти, він  сприятиме створенню фундаменту успішності дитини в умовах нової української школи та спрямований на реалізацію особистісно орієнтованої моделі освітнього процесу. Головною метою діяльності вихователя визначено змістовну організацію життєдіяльності дошкільників у специфічних видах дитячої діяльності.

Оновлена програма містить чітко визначені освітні завдання, що структуровані за такими видами дитячої діяльності: комунікативна, здоров’язберігальна й рухова, пізнавально-дослідницька (у світі предметів, у світі людей, у світі природи, елементарні математичні уявлення, досліди та експерименти), мовленнєва, ігрова, господарсько-побутова, художньо-естетична, а також завдання з особистісного розвитку. Окремими розділами подані характеристика психологічної зрілості дошкільника, показники засвоєння програми, поради для батьків дітей старшого дошкільного віку. Зміст програми не переобтяжений методичними порадами, уточненнями, рекомендаціями, переліками вправ, ігор тощо та передбачає свободу професійної діяльності вихователів у виборі форм, методів, засобів у реалізації освітніх завдань. Програма містить додатки, що допоможуть педагогам організувати продуктивну взаємодію з вихованцями.

Для ефективного впровадження у роботі зі старшими дошкільниками  програми «Впевнений старт» автори розробили повний комплект навчально-методичного забезпечення: методичний посібник «Впевнений старт: книга вихователя», навчальний посібник для дитини старшого дошкільного віку «Впевнений старт: книга дошкільника», альбом «Впевнений старт: альбом для художньо-творчої діяльності». Книга вихователя містить методичні поради, перспективне та календарне планування (за тематичним принципом). Книга дошкільника вміщує розвивальні завдання за кожним розділом програми, вправи з розвитку дрібної моторики, завдання для роботи з батьками вдома та ін. У комплект також входить довідник «Впевнений старт: книга для батьків» – видання просвітницького характеру, що сприятиме активній співпраці педагогів і батьків майбутніх першокласників.

Значний інформаційний контент навчально-методичного забезпечення до програми буде представлено на інформаційному порталі «vstart.com.ua». Автори пропонують два рівні використання програми: наслідування (за принципом «Роби як Я») та творчий (на ньому вихователь за зразком самостійно конструює день дитини, а згодом – карту активностей тижня).

Формат даної програми передбачає широкі можливості для активізації співпраці родини з фахівцями дошкільного навчального закладу, психолого-педагогічної просвіти батьків вихованців тощо.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1424-start-novo-redakts-programi-vpevneniy-start

Коли дитина переступає поріг школи, навчальна діяльність у нього  ще  не  сформована.  Вона  формується  в  процесі  шкільного  навчання.  Результат  навчальної  діяльності  непомітний  -  це  перш  за  все  зміни  в  особистості самого учня.     Всебічний аналіз  неуспішності учнів у початковій школі показав, що в  основі цього лежать  різні причини, як обумовлені природними задатками,  так і залежні від педагогічної занедбаності дитини в сім'ї та дитячому садку.  Але ясно одне: якщо дитина, прийшовши до школи, зовсім не вміє вчитися,  це означає, що передумови навчальної діяльності у нього ще не склалися.

По-перше, дитина готова вчитися, якщо вона  привчена спілкуватися з  педагогом,  може  не  тільки  сказати  дорослому  про  своє  незнання,  нерозуміння, а й сформулювати причини своїх труднощів. А цьому можна  навчити вже зараз, у старшому дошкільному віці.

По-друге,  можна  говорити  про  сформованість  у  дітей  передумов  навчальної діяльності, якщо вони в дитячому саду вміють «слухати і чути»,  «дивитися і бачити», здійснювати самоконтроль і самооцінку. А ця здатність,  на думку психологів, має бути  сформована вже в дошкільному віці.

Особливе значення  в дошкільному дитинстві  набуває  накопичення  та  збагачення  чуттєвого  досвіду,  який  стає  першою  сходинкою,  основою  в  подальшому пізнанні багатьох сторін дійсності.    Якщо  у  дитини  відсутні  образи  уявлень,  то  включається  механічне  запам'ятовування,  що дозволяє нетривалий  час  утримувати в пам'яті ті  чи  інші  поняття.  А  головне  -  механічне,  формальне  запам'ятовування  має  обмежені  можливості  застосування  знань.   Вчені  встановили,  що  при  вивченні багатьох математичних понять в школі діти спираються на чуттєвий  досвід, на «пам'ять рук і очей», які вони придбали в дошкільному дитинстві,  коли, діючи з предметами і перетворюючи їх, дослідно-практичним шляхом  пізнавали властивості, будову, склад, призначення і можливості предметів і  явищ  у найближчій і віддаленій навколишньої дійсності.  У результаті цього в дошкільні роки у дитини створюється коло уявлень  «про  все потроху» на  досить  зрозумілому  для неї  рівні.

5. Шляхи забезпечення наступності та послідовності в роботі ЗДО та школи.

Великий енциклопедичний словник трактує термін «наступність» як зв’язок між явищами в процесі розвитку в природі, суспільстві й пізнанні, коли нове, замінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. У суспільстві означає передачу й засвоєння соціальних та культурних цінностей від покоління до покоління.

Одним із факторів, які забезпечують ефективність освіти, являється неперервність і наступність у навчанні. Під наступністю розуміється неперервність на межах різних етапів або форм навчання  (дитячий садок – школа, школа – ВНЗ, ВНЗ – післядипломна освіта), тобто в кінцевому    результаті – єдина організація цих етапів або форм в рамках цілісної системи освіти.

Наступність між дошкільним вихованням і шкільним навчанням дітей завжди належала до числа найважливіших педагогічних проблем. Чому проблема наступності знову піднімається у Державному стандарті початкової загальної освіти? Чому не зникають претензії з боку школи на адресу дошкільних закладів, а з боку працівників дитячих садків – до  вчителя початкової школи? Це обумовлено не тільки важливістю даної проблеми і необхідністю її коректувати у відповідності до соціальної ситуації. Ми давно зрозуміли, що головна причина такого положення в тому, що вона вирішувалась «співпрацюючими» паралельно. Дошкільна ланка і початкова ланка школи являли собою дві сторони, які були розмежовані, і кожна сторона розв’язувала свої проблеми самостійно.

Якщо аналізувати стан розв’язання цієї проблеми, то потрібно підкреслити, що найменше всього взаємодія між дошкільними працівниками і вчителями молодшої школи спостерігається в цілях навчання. Сьогодні технології навчання досягнули такого рівня, що будь-які знання можна було б дати дитині, незалежно від її віку. Тому на сьогоднішній день практичних працівників дошкільних закладів і  початкової школи хвилюють не стільки проблема цілей і змісту навчання (чому вчити? і навіщо вчити?), скільки методів і засобів (як вчити?). На цьому виникли протиріччя між ведучими лініями навчання і виховання дітей вказаного віку, які визначають успішність всього подальшого гармонічного розвитку дитини і фактичної орієнтації на штучну акселерацію, пришвидшене навчання, поспішне «оминання» окремих стадій дитячого розвитку.

Розроблені зараз шляхи розв’язання проблеми наступності не завжди відповідають науковим теоріям про самоцінність кожного періоду розвитку дитини, а процес виховання і навчання не орієнтується на вікові особливості і можливості дітей. Більше того, розуміння вікового періоду розвитку ставиться у залежність від організаційних сторін системи навчання.

У системі навчання існує тенденція: старша ланка диктує свої вимоги до попередньої. З цієї точки зору всім здається, що ВНЗ вказує школі, якого випускника їй готувати, старша школа дає свої вимоги основній, та в свою чергу до початкової… У свою чергу, початкова школа стала прискіпливіше встановлювати вимоги вступання дошкільників у школу.

Науковці пропонують розглядати наступність між дошкільною та початковою ланками освіти як зв’язок і злагодженість кожного компонента освіти (мети, завдань, змісту, методів, засобів, форм організації), які забезпечують ефективний послідовний розвиток дитини, її успішне виховання і навчання.

У дошкільному закладі забезпечується зв’язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовуються екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, свято букваря, випуску з дитячого садка).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.

У дитячому садку розвивається практика попереднього знайомства з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

Взаємозв’язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговоренням програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі ми усвідомлюємо, що  підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.

При переході з дитячого садка до школи дитина знайомиться з правилами поведінки у даному соціумі, вчиться жити за його законами. Школа повинна не тільки допомогти засвоїти дитині правила поведінки, але й збудувати власну позицію, визначити своє ставлення до життєвих цінностей. Учитель повинен знати про дитину якомога більше.

У перший раз, як правило, діти йдуть із задоволенням до школи. Але підтримувати ці відчуття дуже важко. Інтенсивна навчальна програма, вимоги вчителів та батьків, утома – вже це може визвати у першокласника страх перед школою. Тому профілактика шкільної дезадаптації є головною метою учителів та соціально-психологічної служби школи. Соціально-психологічна служба є важливою складовою роботи навчального закладу. Ця робота спрямована на вивчення рівня загального та інтелектуального розвитку дитини у групі однолітків, своєчасне вирішення навчально-виховних задач, враховуючи різні умови оточуючого середовища, умови підготовки до школи та умови навчання.

З цією метою організовується «Школа майбутніх першокласників». Спільна робота вчителів, соціально-психологічної служби, керівників гуртків малювання, музики та батьків виявляє і забезпечує оптимальні умови для повноцінного фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини. Значну увагу ми приділяємо формуванню психологічної готовності дитини до шкільного навчання, що включає інтелектуальну та фізичну готовність.

Сучасний першокласник – шестирічна дитина. Підготовка до школи, подолання відставання у розвитку окремих систем, їх (дитини) оздоровлення перед школою – це запорука успішної адаптації учня на першому етапі.

З метою виявлення адаптованості першокласників у школі проводиться комплекс заходів, який включає:

- анкетування батьків;

- психодіагностику першокласників;

- вивчення мотиваційної сфери першокласників;

- соціометричні дослідження;

- оцінку інтелектуального розвитку дітей із порушенням шкільної адаптації;

- виявлення дітей із проблемами у фізичному розвитку.

Анкетування батьків проводиться на батьківських зборах у листопаді, коли головними стають питання адаптації дітей до школи у першому класі, причини виникнення труднощів у навчанні та засоби їх подолання, чому дитина не бажає вчитися.

Після проходження анкетувань, текстових досліджень, психодіагностики кожен із батьків може отримати консультацію психолога, рекомендації щодо розвитку пізнавальної сфери дитини. Результати також доводяться до відома вчителів, які працюють із дітьми, з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Ми намагаємось збагатити поняття наступності новими змістовними компонентами:

-  емоційний компонент сприяє урахуванню специфіки емоційної сфери особистості дитини, забезпеченню емоційної комфортності, пріоритету позитивних емоцій, побудові процесу навчання на оптимістичній гіпотезі;

-  комунікативний компонент сприяє урахуванню особливостей спілкування дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку, забезпеченню безпосереднього й конкретного спілкування.

Виходячи з усього вище сказаного варто відзначити, що діти, які саме у 1 класі нормально ввійшли у шкільне життя, успішно виконували завдання вчителя, переживали задоволення від своїх успіхів, як правило, успішно навчаються не тільки в початковій, а й в основній та старшій школі.

У своїй роботі треба використовувати принципи української етнопедагогіки:

-         Вчи не страшкою, а ласкою (гуманне ставлення до дитини)

-         Не бурчи, а навчи (педагогічна компетентність)

-         Путню річ і дурень зрозуміє (доступність)

-         Із самого початку думай, який буде кінець (послідовність та наступність)

-         Не все одразу, а потроху та помалу, то буде користі чимало (послідовність та наступність)

-         Хто собою керувати не вміє, той і іншого на розум не наставить (вимогливість до вчителя та вихователя)

-         Учи народ, учись у народу (народність)

-         Гни дерево, поки молоде, вчи дитя, поки мале (природо відповідність)

-         Вчений, а кобили не запряже (зв’язок навчання з практикою)

-         Ніщо не дійде до голови, як не побуває в серці (емоційність)

-         Краще раз побачити, ніж тричі почути (наочність).

Краще приклад, ніж наука (наочність)

Рішення педради:

1.Вихователям опрацювати програму навчання дітей старшого віку «Впевнений старт».

2. Педагогам продовжувати впроваджувати інноваційні технології в роботі з дітьми в підготовці до шкільного навчання.

3. Надалі продовжувати співпрацю школи з ЗДО.

4.Практичному психологу відстежувати психоемоційний стан дітей та готовність дітей 6-ти річного віку до школи; надавати вихователям необхідні в роботі рекомендації.