Чому важливо відповідати на запитання дитини


Вік 3-5 років традиційно називається віком чомучок. Малюк буквально засипає батьків всілякими "чому?": 
"Чому листя нагорі, а коріння внизу? 
Чому настає ніч? 
Чому ми зустрічаємо різних людей? 
Чому їде ліфт?


І так до нескінченності ... або повної розгубленості дорослого. Адже дитячі питання часто заводять батьків у глухий кут своєю несподіванкою, а ще тим, що дуже часто на таке питання важко дати просту і доступну дитячому розумінню відповідь.   А ще, за дитячим "чому?" може ховатися абсолютно будь-яке питання - і "як?", і "навіщо?", і "який?", і "що вийде?", і "яке місце займає ця подія в моєму житті?", багато інших і навіть кілька відразу . Тому "чому?" (та й інші питання), особливо задане вперше, варто сприймати, як "давай поговоримо про це". 

    Чому ж важливо так уважно і серйозно ставитися до питань маленьких «чомучок»? 

1. Дитячі запитання та відповіді дорослого - це пізнання. Нові знання народжуються в процесі  нескінченних "чому?". Дитина збагачує свої уявлення про навколишній світі. Відповідаючи на виниклі у дитини питання, дорослий спонукає до появи нових. Чим більше дитина вже знає, тим більше з'являється цікавих і захоплюючих питань! А значить, розвивається інтелект, допитливість, прагнення зрозуміти і пояснити все навколо. 
2. Відповідаючи на запитання дитини, дорослий задовольняє її потребу в повазі. Що це означає? Дитина дуже ображається, якщо батьки або інші вагомі для неї дорослі дратуються або відмахуються від ї цікавості, відчуває себе нерозумною і це суттєво занижує її самооцінку. І навпаки, якщо батьки спокійно і терпляче роз'яснюють усе, що цікавить дитину, то впевненість і самооцінка її зростає. 


3. Відчуття надійності. Довіряючи  дорослому всі свої роздуми та запитання, малюк вірить у його мудрість, у здатність все на світі пояснити, розповісти, підтримати, допомогти. Дитина шукає в дорослому опору і знаходить її, отримуючи відповіді. 


Питання, що перевіряють батьківські кордони на міцність

"Навіщо спати?" , "Чому мити руки?", "Чому не можна махати виделкою?" і подібні питання про обмеження, несуть в собі два завдання: 
1. пізнання - довідатися все про причину заборони. Може здатися, що маля запитує тільки для того, щоб не послухатися. У першу чергу дитина хоче зрозуміти суть батьківських вимог - адже те, що зрозуміло, і обгрунтовано, легше виконувати. Тому почати варто саме з популярних і спокійних пояснень. 
2. власне перевірка вимоги на міцність. Чи так вже потрібно спати? Чи так небезпечно розмахувати виделкою? Дитина з'ясовує для себе правильність, обгрунтованість батьківських вказівок і контролює компетентність дорослого. Це спроби жити своїм розумом. Це дуже важливо заохочувати, ще раз і ще пояснивши причину вимоги, може бути, підшукавши нові аргументи і приклади. Це формує у дитини внутрішню мотивацію на виконання вимоги. Іноді корисно відмовитися від тих вимог, які дитина переросла
 або необгрунтованість яких їй вдалося вам довести. "Так, мабуть, ти правий". Це ні в якому разі не принизить вас в  очах маляти, навпаки, навчить поступатися і визнавати свої помилки (звичайно, якщо ваші відповіді в цілому послідовні). 

Любіть своїх "чомучок", навіть якщо іноді від їхніх запитань забуваєте власне ім'я :-). Для дитини цей етап дуже важливий в усіх відношеннях. Якщо вже зовсім доводиться важко, то можна наслідувати приклад одного дідуся, який говорив: "Приходячи додому, починаю з порога задавати своїй внучці одне питання за іншим, і вона зайнята тим, щоб відповідати на них, а не задавати питання мені. Якщо я не почну, тоді почне вона! " Хороший спосіб для розвитку власного мислення. А ще з цією ж метою можна на деякі питання відповідати: "А ти як думаєш?" і задавати, ненав'язливо підказувати. 
Але головне, найголовніше - зберігати спокій і терпіння!